Регенеративні сертифікати: чому органіка залишається золотим стандартом

Сьогодні в аграрному секторі багато говорять про регенеративне землеробство, яке великі покупці продовольства та політики часто називають майбутнім рослинництва. Однак новий звіт організації Friends of the Earth нагадує про сувору реальність: термін "регенеративне" не обов'язково означає "без пестицидів". Для європейських та українських фермерів, які намагаються розібратися у зростаючій кількості систем сертифікації, ця відмінність є критично важливою при плануванні довгострокових стратегій та прогнозуванні вимог ринку.

Комплексний аналіз десяти відомих сертифікатів регенеративного землеробства виявив значні розбіжності у стандартах, особливо щодо використання агрохімікатів. Хоча регенеративне сільське господарство зосереджується на здоров'ї ґрунту, біорізноманітті та стійкості екосистем, звіт показав, що деякі нові перехідні сертифікації дозволяють продовжувати, хоч і з певними обмеженнями, використання хімічних пестицидів та синтетичних добрив. Це створює плутанину для виробників, які можуть інвестувати в сертифікацію, що в кінцевому підсумку не забезпечить преміальних цін, притаманних справді чистим ланцюгам постачання.

Для фермерів, які розглядають можливість переходу, у звіті сертифікації поділяються на програми "шляху" (pathway) та "порогу" (threshold). Програми "шляху" розроблені для того, щоб підтримати фермерів на їхньому поточному рівні, заохочуючи поступове покращення здоров'я ґрунту без негайної заборони агрохімікатів. Вони можуть стати корисним першим кроком для традиційних господарств. Натомість "порогові" програми, такі як ті, що суворо базуються на органічних стандартах, з першого дня встановлюють високу, безкомпромісну планку, пропонуючи найбільш надійні гарантії для корпоративних покупців.

Екологи наполегливо рекомендують, щоб органічна сертифікація слугувала базовою лінією для формальних визначень регенеративності. Десятиліття досліджень підтверджують, що системи органічного землеробства є перевіреним методом підвищення кліматичної стійкості, секвестрації вуглецю в ґрунті та збереження біорізноманіття. Для аграрної спільноти це означає, що хоча початкові регенеративні практики є корисними для стану полів, кінцевою економічною та екологічною метою має залишатися досягнення повного органічного статусу.

Практичний висновок: Обираючи схему сертифікації для залучення преміальних покупців, будьте обережні з програмами, що мають слабкі обмеження на використання пестицидів. Розглядайте базові регенеративні сертифікати як перехідний інструмент, але будуйте довгострокову стратегію господарства навколо суворих органічних стандартів.

— Редакція agronom.work