«Липка інфляція»: чому ціни на продукти в магазинах ростуть, а маржинальність фермерів падає

Нещодавній економічний аналіз попереджає, що роздрібні ціни на такі базові продукти, як хліб та макаронні вироби, залишатимуться високими у довгостроковій перспективі, навіть коли початкові причини криз зникають. Великі глобальні потрясіння, включаючи геополітичну напруженість на Близькому Сході та погодні аномалії, такі як Ель-Ніньйо, викликають різкі стрибки вартості продовольства. Проте статистика свідчить, що ці роздрібні ціни знижуються дуже повільно і рідко повертаються до докризового рівня.

Це явище «липкої інфляції» в агропродовольчому ланцюжку постачання зумовлене накопиченням витрат на логістику, переробку та роздрібну торгівлю. Коли шок дестабілізує ринок, кожен посередник у продовольчій системі підвищує ціни для покриття зростаючих ризиків та витрат на енергоносії. Після того, як гостра фаза кризи минає, ці учасники ринку часто не поспішають знижувати свою маржу, утримуючи споживчі ціни на штучно високому рівні.

Для виробників сільськогосподарської продукції в Європі та Україні це створює відчутний дисбаланс. Споживачі, які бачать дорогий хліб, часто помилково звинувачують у цьому фермерів. Але реальність така, що закупівельні ціни — реальні гроші, які аграрій отримує за вирощене зерно — залишаються дуже волатильними і часто не мають нічого спільного з роздутими цінниками на полицях супермаркетів.

Ситуація ускладнюється ще й асиметричним характером витрат на сільськогосподарські ресурси. Під час глобальних потрясінь ціни на базові ресурси, такі як азотні добрива, дизельне пальне та сільгосптехніка, стрімко зростають. На відміну від цін на зерно, які можуть швидко впасти після гарного врожаю, ці операційні витрати, як правило, залишаються стабільно високими, що суттєво тисне на маржинальність агробізнесу.

Контекст для аграрія: Цей структурний дисбаланс у ланцюгу постачання означає, що європейським та українським виробникам зерна не варто розраховувати на високі роздрібні ціни на продукти харчування для забезпечення своєї прибутковості. Виживання та розвиток фермерських господарств тепер значною мірою залежать від впровадження технологій точного землеробства для оптимізації дорогих ресурсів та суворого контролю витрат на гектар.

— Редакція agronom.work